25 грудня — пам'ять святителя Спиридона Триміфунтського

Святитель Спиридон Тримифунтскии народився в кінці III століття на острові Кіпр. Про його життя відомостей збереглося мало. Відомо, що він був пастухом, мав дружину і дітей. Всі свої кошти він віддавав на потреби ближніх і мандрівників, за це Господь винагородив його даром чудотворення: він зціляв невиліковно хворих і виганяв бісів. Після смерті дружини, в царювання імператора Костянтина Великого (306 - 337), його хиротонисали в єпископа Кіпрського міста Тримифунта. В сані єпископа святитель не змінив свого способу життя, поєднавши пастирське служіння із справами милосердя. За свідченням церковних істориків, святитель Спиридон в 325 році брав участь у діяннях I Вселенського Собору. На Соборі святитель вступив в змагання з грецьким філософом, захищали ариеву єресь. Проста мова святителя Спиридона показала всім неміч людської мудрості перед Премудрістю Божою. В результаті бесіди противник християнства став його ревним захисником і прийняв святе Хрещення. На тому ж Соборі святитель Спиридон явив проти аріан наочний доказ Єдності Святої Трійці. Він взяв у руки цегла і зціпив його: миттєво вийшов з нього вгору вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця. «Се три стихії, а плінфа (цегла) одна, — сказав тоді святитель Спиридон, — так і Пресвятої Трійці — Три Особи, а Єдине Божество».

Святитель з великою любов'ю піклувався про свою паству. За його молитві посуха змінювалася рясним життєдайним дощем, зцілювалися хворі, виганяли демонів. Одного разу до нього прийшла жінка з мертвою дитиною на руках, просячи заступництва святого. Помолившись, він повернув немовляти до життя. Мати, вражена радістю, впала бездиханної. Але молитва угодника Божого повернула життя і матері.

Якось, поспішаючи врятувати свого друга, обмовленого і засудженого до смерті, святитель був зупинений в дорозі несподівано розлитою від повені струмком. Святий наказав потоку: "Стань! Так велить тобі, Владико всього світу, щоб я міг перейти і був врятований чоловік, заради якого поспішаю". Воля святителя була виконана, і він благополучно перейшов на інший берег. Суддя, попереджений про те, що сталося диво, з пошаною зустрів святого Спиридона і відпустив його друга.

Відомий з життя святителя і такий випадок. Якось він зайшов у порожню церкву, наказав запалити лампадки і свічки і почав Богослужіння. Проголосивши "Мир всім", він і диякон почули у відповідь зверху раздавшееся "безліч голосів, возглашающих: "І духови твоєму". Хор цей був великий і сладкогласнее всякого співу людського. На кожній ектений невидимий хор співав "Господи, помилуй". Залучені долинали з церкви співом, до неї поспішили знаходилися поблизу люди. По мірі того, як вони наближалися до церкви, чудесний спів все більш і більш наповнювало їх слух і услаждало серця. Але, коли вони увійшли до церкви, то не побачили нікого, крім єпископа з деякими церковними служителями, і не чули вже більше небесного співу, від чого прийшли у велике здивування".

Відомий також розповідь Сократа Схоластика про те, як злодії вирішили викрасти овець святого Спиридона: пізно вночі забралися вони в кошару, але тут же невидимою силою виявилися пов'язаними. Коли настав ранок, святий прийшов до стада і, побачивши пов'язаних розбійників, помолившись, розв'язав їх і довго умовляв залишити беззаконний шлях і добувати їжу чесною працею. "Потім, подарувавши їм по вівці і відпускаючи їх, лагідно сказав: нехай же не даремно ви спали".

Стяжав в себе кротость, милосердие, чистоту сердца, святитель как мудрый пастырь иногда обличал с любовию и кротостию, иногда собственным примером приводил к покаянию. Однажды он отправился в Антиохию к императору Константину, чтобы молитвой помочь страдающему от болезни царю. Один из стражников царского дворца, увидев святого в простой одежде и приняв его за нищего, ударил его по щеке. Но мудрый пастырь, желая вразумить обидчика, по заповеди Господа подставил другую щеку; служитель понял, что перед ним стоит епископ и, сознав свой грех, смиренно просил у него прощения.

Господь открыл святителю приближение его кончины. Последние слова святого были о любви к Богу и ближним. Около 348 года во время молитвы святитель Спиридон преставился ко Господу. Погребли его в храме в честь святых апостолов в г. Тримифунте. В середине VII века мощи святителя перенесены в Константинополь, а в 1453 году — на остров Керкира в Ионическом море (лат. название острова — Корфу). Здесь, в одноименном городе Керкира (главный город острова) и поныне сохраняются святые мощи святителя Спиридона в храме его имени (десная рука святителя почивает в Риме). 5 разів в році на острові відбувається урочисте святкування пам'яті святого Спиридона.